Новини 
9–10 грудня 2021 року Україна разом із понад 100 країнами світу братиме участь у Глобальному саміті демократії президента США Джо Байдена. Українські громадські експерти проаналізували порядок денний реформ, прав людини та інформаційної безпеки, який Україна мала б зазначити під час саміту. Свої позиції експерти висловили під час онлайн-круглого столу Трансатлантичної робочої групи (Transatlantic Task Force on Ukraine), організованого Коаліцією РПР і Фондом Маршалла Сполучених Штатів.
Напередодні саміту Орест Дейчаківський, колишній старший політичний радник Гельсінської комісії США, окреслив поточний стан демократії в Україні:
- Україна вже зробила свій вибір у бік демократії. 1 грудня 2021 року Україна відзначила 30-річчя референдуму про незалежність від СРСР, яким визначила свій подальший шлях.
- Проте, як і скрізь у світі, демократія в Україні постає перед серйозними викликами та загрозами.
- Діяльність громадянського суспільства — ключ до успіху, враховуючи важливу роль ГО та незалежних ЗМІ в захисті прав людини, просуванні демократії та верховенства права.
Реформи під час війни
В останньому індексі демократії Україну відносять до так званого гібридного режиму між авторитаризмом та демократією. Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, коментуючи індекс, зазначив, що, незважаючи пов’язані з корупцією та верховенством права проблеми, Україна все ще є демократією й заслуговує на краще місце в цьому рейтингу. Водночас Україна — єдина країна в Європі, яка протистоїть агресії президента Росії Володимира Путіна.
«У ці важкі часи війни ми маємо впроваджувати реформи. Ба більше, ми маємо проводити часом дуже непопулярні реформи в часи свободи. У нас є свобода слова, у нас є плюралізм думок. Тому представники української влади щоразу піддаються критиці».
Гарань впевнений, що реформаторський потенціал українського уряду, зокрема уряду президента Володимира Зеленського, ще не втрачено. Однак є серйозні проблеми, пов’язані з популізмом і нестабільністю інституцій.
Серед позитивних моментів — повний провал проросійського вектору в Україні.
«Наші опитування та опитування інших соціологів показують, що кількість українців, які хочуть приєднатися до так званого Євразійського союзу з Росією становить лише 10 %. Більшість українців зараз підтримують вступ до ЄС та НАТО».
Експерт наголосив, що українці мають високі очікування, пов’язані з підтримкою Заходу, і їх невиконання може призвести до небезпечної ситуації.
У серпні 2021 Фонд «Демократичні ініціативи» провів опитування щодо побоювань українців посилення впливу певних країн. Передбачувано, що українці найбільше боялися Росії (65 %). Однак на другому місці виявилися Сполучені Штати (62 %).
Олексій Гарань припускає, що якщо очікування українців щодо підтримки Заходу не виправдаються, це створить небезпечну ситуацію, яку зможе використати Росія.
«Те, що зробив Путін навесні цього року, думаю, було досить успішним для Росії, оскільки він підняв ставки. Він шантажував Україну та Захід, вивів часатину військових з України, натомість був наполегливим щодо запуску «Північного потоку-2». І насправді цей проєкт було в основному прийнято».
Експерт підсумував, що українське громадянське суспільство та ЗМІ стурбовані тим, як відреагує Захід коли Путін вкотре підвищить ставки та чи буде жорстко захищати Україну в такому випадку.
Також Олексій Гарань закликав бути обережними щодо китайського впливу в Україні. Китайська вакцина CoronaVac є однією з двох найпопулярніших вакцин серед українців (поруч із Pfizer) через відсутність ускладнень під час її використання, і, на думку експерта, Китай може використовувати її для впливу на український порядок денний.
Загалом, Олексій Гарань оптимістично налаштований щодо українського шляху, заявляючи, що країна рухається в правильному напрямку. Він також закликав міжнародних партнерів переглянути підхід, коли Україні надається підтримка в обмін на реформи.
«Навіть без реформ нам потрібна підтримка, тому що ми боремося з Росією. І ми боремося, навіть незважаючи на проблеми всередині нашої країни. Проблеми демократії та верховенства права. Українські воїни все одно там, [на фронті]».
Гарань резюмував, що українські воїни захищають не лише Україну, а і Європу від російської загрози.
Жахливе порушенням прав людини на окупованих територіях
Розповідаючи про правозахисні аспекти демократії, Олександра Дворецька, членкиня Ради Коаліції РПР, координаторка адвокаційного напряму БФ «Восток-SOS» закликала звернути увагу на ситуацію на окупованих територіях.
У 2014 році Дворецька покинула свій дім у Криму через окупацію. Не маючи можливості повернутися, вона уважно стежить за ситуацією в Криму, і під час дискусії навела страшну статистику:
- 127 активістів і журналістів у Криму було незаконно затримано або ж засуджено за сфабрикованими справами, з них 95 — кримські татари.
- Середній термін засудження цих людей — від 15 до 17 років позбавлення волі.
- Найчастіше ці люди відбувають покарання з порушенням положень міжнародного права, оскільки їх вивозять із Криму до Росії.
- 38 осіб у Криму пропали безвісти після затримання так званою владою чи поліцією. Їхня доля досі залишається невідомою.
- Порушується свобода віросповідання, і не лише щодо кримських татар, які сповідують іслам, — переслідуються і «Свідки Єгови», забирають майно в Української греко-католицької церкви.
- Окупанти унеможливили роботу українських і міжнародних ЗМІ на півострові.
«Сьогодні нам важко отримати бодай якусь об’єктивну інформацію з окупованих територій», — пояснює Олександра Дворецька.
Водночас Росія продовжує політику мілітаризації півострова. Порушуючи міжнародне право, Росія почала призивати чоловіків з окупованих територій до лав збройних сил. За словами Дворецької, це стосується близько 30 тисяч кримчан. Також Росія вивозить твори мистецтва з півострова, знищує пам’ятки архітектури, «змінює» корінне населення Криму переселенцями з Росії.
«Все, що є проукраїнським, [на думку РФ] має або залишити півострів, або піддатися переслідуванню», — підсумувала експертка, додавши, що гіршою ситуація може бути лише на окупованому Донбасі.
«Більше 2 мільйонів людей там не мають жодних механізмів для захисту своїх прав — Росія не визнає там свою юрисдикцію».
Як розповіла Дворецька, у полоні в російських бойовиків перебувало щонайменше 15 тисяч людей. Серед них — звичайні цивільні особи та особи, журналісти. Понад 300 осіб нині утримують у незаконних місцях позбавлення волі. І майже 14 тисяч людей, як солдатів, так і цивільних, загинуло за 7 років роки війни.
Через пандемію ситуація погіршилася, оскільки Росія або її ставленці на окупованих територіях отримали більше підстав для виправдання обмежень у перетині кордонів.
«Практика розриву зв’язків між людьми дуже сильно впливає на подальшу реалізацію прав цих громадян, які залишилися жити на окупованих територіях».
Тому Дворецька наголошує, що партнерам України важливо говорити про необхідність присутності міжнародних організацій на окупованих територіях.
Розповідаючи про ситуацію з правами людини в Україні, експертка вказала на ключові проблеми. Зокрема, порушення права на справедливий суд, свободу слова, доступ до якісних медичних послуг, освіту. Однак ситуацію не можна порівнювати зі становищем на окупованих територіях або сусідніх Росії та Білорусі.
Щодня українське громадянське суспільство та український уряд роблять кроки вперед для вирішення цих викликів, пояснює Дворецька. Незважаючи на це, ситуація з нападами на активістів в Україні все ще викликає занепокоєння.
Посилаючись на дані центру прав людини ZMINA, Дворецька зазначила, що за 9 місяців 2021-го по всій Україні відбулося 88 нападів на активістів. За попередній рік було 77 нападів. За словами експертки, активістам в Україні погрожують, їх залякують, на них вчиняються інформаційні атаки, фізичні напади, знищують їх майно. Однак ці випадки не розслідуються.
«У 95 % інцидентів правоохоронні органи навіть не відкривають кримінальні справи».
Жодна з цих порушених справ не розкрита належним чином, включно з найвідомішою — справою про вбивство херсонської громадської активістки Катерини Гандзюк у 2018 році. Хто замовив цей злочин досі невідомо.
«Я думаю, що солідарність українського громадянського суспільства не дає цій хвилі переслідувань перетворитися на масову практику. Але, безсумнівно, правоохоронні органи відіграють досить пасивну роль. Вони не розслідують ці справи проактивно».
Це ще одна сфера, де міжнародні рекомендації та співпраця можуть бути корисними, резюмує Дворецька
Українська демократія VS розвиток інформаційної війни з Росією
Максим Панченко, заступник голови аналітичного департаменту «Інтерньюз-Україна» зазначив, що Україна є найбільшою демократичною державою в Європі за територією, а також входить до сімки лідерів європейських демократій за чисельністю населення. Він вважає, що Україну слід розглядати як водорозділ між Росією та Заходом, між демократією та авторитаризмом.
З 2014 року Україна прискорила свою демократизацію в безпрецедентних масштабах. Проте Росія також навчається, коригує та розвиває свої стратегії.
За словами Панченка, основні російські наративи про Україну не змінилися. Ключові з них стверджують, що Україна — failed state. Якщо Україну не «підтримуватиме» Росія, нею нібито керуватимуть з-за кордону — з Вашингтона чи з Брюсселя. Крім того, Росія через свої телеканали намагається «продати» Заходу «нацистський наратив» про Україну для переконання не лише західного громадянського суспільства, а й урядів не підтримувати Україну.
Для просування цього наративу Росія залучає всі сили своєї пропагандистської машини. Також є група історичних наративів, покликаних довести нібито історичне право Росії на територію України.
«Не можна переоцінити, що вільні ЗМІ та громадянське суспільство в Україні мають вирішальне значення для боротьби з дезінформацією та для боротьби з наративами Росії», — наголошує Панченко.
Експертив додав, що Заходу буде вигідно мати Україну у «своєму таборі», скориставшись ресурсами та досвідом, який Україна здобула від гібридної війни з Росією.
«Нам потрібно пояснити на саміті не лише розуміння того, що Україна може дати Заходу, а й розуміння, чому Україна сама по собі, як утворення та геополітична одиниця, є наріжним каменем для регіональних та міжнародних процесів. І Заходу потрібна Україна у своєму таборі».
Говорячи про те, як Захід може допомогти Україні, Панченко згадав про інфраструктуру для проактивної протидії пропаганді ще до її розповсюдження. Для цього дуже важливою є співпраця із західними урядами.
Серед першочергових завдань, які мають бути розглянуті на саміті, експерти також назвали питання українських політв’язнів Кремля та енергетичну безпеку.