Статті 
Українські друзі американських президентів, витік документів Пентагону, деталі візитів зіркових київських політиків до Вашингтона – Голос Америки дізнавався про ці та інші моменти одного з найцікавіших періодів історії України – здобуття незалежності. Автор TTFU Орест Дейчаківський також долучився до матеріалу, розповівши про українську діаспору у США, яка “жила ідеєю незалежності“.
Публікуємо уривок з матеріалу Голосу Америки, читайте повний текст за посиланням.
Діаспора жила ідеєю незалежності України – член Гельсінської комісії США
Десяток осіб від Сполучених Штатів у грудні 1991 року поїхали спостерігачами на референдум щодо проголошення незалежності України.
Серед них був і Орест Дейчаківський, на той час старший співробітник Гельсінської комісії США, американець українського походження, син члена ОУН.
Про роль діаспори він розповідає:
“Навіть нема слів, щоб описати ставлення діаспори до тих подій. Особливо тієї повоєнної діаспори і їхніх дітей, вже народжених тут, у США.
Всі ці родини, можна сказати, жили ідеєю, щоб Україна стала незалежною.
Що навіть важливіше, українська діаспора над цим питанням активно працювала і лобіювала у Конгресі. Я це знаю зсередини, бо я працював з 1981 року у Комісії з питань безпеки і співробітництва у Європі, яка є частиною уряду США”.
Дейчаківський свідчить про роботу у Конгресі у той час:
“Ми дуже багато робили для того, щоб порушення прав людини в Україні було знане у цілому світі. Щоб увесь світ знав, що таке Радянський Союз і що вони роблять – про репресованих українців, про політв’язнів, про порушення релігійних прав, особливо щодо переслідуваної на той час греко-католицької церкви”.
Усередині Конгресу ідея незалежності України мала багато прихильників серед сенаторів і конгресменів, каже Орест Дейчаківський. Він також пригадує зустріч із Михайлом Горинем, котрий окрім згаданого візиту до Пентагону мав зустрічі і в Капітолії.
“Адміністрація Буша не була проти цієї ідеї, але вони були вкрай обережні щодо цих українських прагнень, бо прагнули стабільності. О, я жартував, що для них стабільність – понад усе. Натомість у Конгресі тривало багато слухань, виступів і ми бачили багато прихильників України”, – згадує Дейчаківський.
Він також виокремлює позицію очільника Пентагону Діка Чейні як більш прогресивну, підтверджуючи згадані вище тези Олександра Зінченка.
Українці США дзвонили і писали до Конгресу
У 1991-му Орест Дейчаківський написав текст резолюції про необхідність визнання української незалежності, котра у підсумку була винесена на голосування у Сенаті та у Палаті представників:
“І хоча Держдеп і Адміністрація президента не дуже ентузіастично ставилися до цієї резолюції, бо то така була дещо радикальна ідея на той час, але для української громади це стало справжнім піднесенням.
Українці США дзвонили до Конгресу, то ще були часи перед електронною поштою, тож вони масово надсилали паперові листи зі словами підтримки цієї резолюції. Це була досить сильна спроба лобіювання”.
У результаті, резолюцію підтримали на двопартійній основі – і республіканці, і демократи.
При цьому Орест Дейчаківський наголошує – “тоді був цілком інакший світ, це зараз всі в Америці знають, що таке Україна, але у часи до незалежності американці дуже мало знали про неї. Поодинока стаття про Україну у ЗМІ – та це був “big deal”, дуже вагома справа”.
Попри це, наприклад, задовго до незалежності України, ще у 70-ті роки українці Клівленда, штат Огайо, виходили на мітинг у центр міста – щороку 12 січня.
Саме у цей день 1972 року стався трагічний погром, або “Арештована коляда” – операція КДБ “Блок” з арешту українських борців за вільну Україну – Василя Стуса, Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Леоніда Плюща, В’ячеслава Чорновола, Ірину Калинець та близько 90 інших українців.
Протестувальники у Клівденді на знак протесту палили прапор СРСР та щороку оголошували 24-годинне голодування.
Протести і голодування в Огайо – це лише один із прикладів того, як українська діаспора у США виступала на захист України. А загалом подібні заходи тривали по всій країні.
Українці з різних штатів приїжджали до Вашингтона протестувати під посольством СРСР проти його злочинів. Такі мітинги були і в Нью-Йорку біля будівлі ООН, розповідає Орест Дейчаківський.
До слова, радянський прапор під Конгресом США розтоптали і цими днями, 28 лютого 2024 року. Протестувальники вказують – наслідки російського імперіалізму відчуваються і сьогодні, та вилилися у війну Росії проти України.